In the beginning (Gen,1:1)

 In the beginning (Gen,1:1) був только ЦЕХ.. І увідів Начальник, шо Цех- ето хорошо, і рішів зробить Цех побільше. І став весь Завод Цехом, а Начальник- Начальником Начальників. І увідів он, шо ето хорошо, і рішив весь Город сдєлать Цехом. Но не став Город Цехом, несмотря на то, шо многіє жітелі його мозги свої залишали в Цеху послі смєни. Расстроілся Начальнік і продал нахрін Цех, а сам улетів с ельфами на Запад, в штат Арігон, крутить медведям хвости.
Вивод: можна вивєзти Начальника із Цеха- хоч до самого штату Арігон... ЦЕХ із Начальника не вивести- неможливо!...
(Biblie of King James, unknown verz)

Гряде!

Товаріщ, вєрь! Всі ті офшори

не є чимсь вічним, наче гори

пройдуть роки, мо'- місяці

в держави зміняться отці

згорять дома, поб'ють вітрини

у бутиків і магазинів

Когось повісять.. І тогда

усугубляя солідарність 

в народа пізженная власність

другому буде віддана

(c)2012

Неукротимый Флагман, или Один день из жизни Батика Язоныча

-Язоныч! Язооооныч, твоюмать....
Язоныч чертыхнулся и нажал кнопку стоп на станке.
-Че надо?
-Упинфраб в инфопойнт вызывает!
Язоныч чертыхнулся повторно. Упинфраб, или уполномоченный по информационной работе- сейчас опять будет полоскать мозги насчет недостаточной активности Язоныча на Бейсфуке. Но идти- надо.
Инфопойнт, по-сарому "Красный уголок", находился в дальнем углу цеха, причем когда цех несколько раз перестраивали, добавляя новые то коммуникации, то площадки, то пытаясь втулить какой-то очередной станок- вход в Инфопойнт в результате затерялся в лабиринте лестниц, балок, перегородок и прочей срани. Но Язоныч знал эти джунгли как свои шесть пальцев, включая вживленную крестовую отвертку. Он даже однажды участвовал в отбитии атаки мутантов из-за Периметра- тогда они совершили коварный подкоп и выбрались в аккурат в углу цеха, в котором на благо Флагмана трудился Язоныч. Немолодой уже Батик, вспомнив молодость, когда он сам еще жил за Периметром (да тогда и Периметра, как такового, не существовало- была только Проходная)- с упоением лупил мутантов встроенным в правую клешню разводным ключом. Правда, рожа одного из мутантов показалась Язонычу чутко похожей на одного из Стражников Внешней Охраны 4-го Сектора Периметра, и Язоныч, заподозрив измену- тут же доложил Упифрабу о своем наблюдении. Упинфраб как-то странно поперхнулся чаем, но заверил Язоныча, что в такой уважаемой организации, как Стражи Внешней Охраны Периметра- изменников быть не может, а мутанты- они, кокнечно, могут иногда отдаленно напоминать настоящих работников Флагмана, но только мимолетно. Потому что они реально мутанты и уроды, и ненавидят работников.- У них-то и врощенного продочипа нет!,- как-то слегка нервно расхохотался Упинфраб, но Язоныча успокоил. Врощенный продочип у Язоныча был - иначе как же получать продукты в ПродЧипМарке?

(продолжение следует)

Лавочкі Пхеньяна

Умолкнітє, музи!
Заткнітєсь, клєврєтніки!

Чу! Шото чудноє в місті творітся...
то лі то Золушка в гарбузі-кареті
то лі то Будда в 8-й колєсніце
Нє! то чиновніки
волки прожжониє
жоп' відірвав від распилу баблового
лавочку красят
трудами Безсонного
Лавочку красят!
Щастя прийшло!

(с)2012

Пушкєн. Казка про мера і американців

Жіл городок зі своєй батареєю
не так шоб тепло, але й не зовсім мерзло
і так його ТЕЦ затрахала
шо надо було іскать інвестора
Закинув мер по інвесторам удочку
і витянув мер КонтурГлобал
Поначалу ніхто і думав включать дурочку
Ніхто вродє ушами не хлопав
І молвіл Контур чєловєчім голосом:
Чєго тєбє надобно, старчє?
Кажі, нє стєсняйся, шо хочеш
Ми ж, йопт, американці!
Хочеш - школу новую красівую?
Ілі єщьо какой об'єкт соцкультбуту?
Ми во многіх країнах работаєм
Твоє участіє не буде забуто!
Наморщив мер ісполкомівський лобік
Запригали перед очами грудастиє оркєстри
Хочу, каже, Хороми Лєдяниє!
Я, каже, прісмотрєл уже мєсто!
Пожали плечами американці
Який, в жопу льод- страна вродє южная
Но Будуть, кажуть, тобі Хороми!
раз так тобі той каток так нужно
Построїли ковзанку американці в парку
Правда, під це діло мер пів-парка вирубав
Каток не замерзав- бо жарко, хулє же!
І всі мозги всьому городу виєбал
Надоєло, каже раптом мер, буть мнє хокєістом
А хочу, каже, сорок процентов!
Як це так? Нічо не вложивши?
Питають янкі со странним акцентом
Ну хєр з тобою, хай буде сорок
Янкі кажуть- аби працювалось
дай нам тіки під нову ТЕЦ якийсь пригорок
тіки шоб ціна не дуже кусалась
І тут раптом мер дає нову заботу
Хочу, каже, свого кума прістроіть
На крутую американськую работу!
І до ковзанки трамплін построіть
І в ісполком новую Тойоту
Хєр з тобой, берем твого кума
в наглядову раду - не будем нєволіть
Нас влаштовує прібилі сума
Ми можем собі ето позволіть!
Ви не понялі, мер тут каже
Я хочу, шоб он там був Начальніком!
І командував вами, янкамі
І оренду шоб платили- каже
Шоб ходілі ко мнє з докладом
і отчьот давали щоденний
Тепер так, каже, надо!
Такі требованія сьогодення!
Нічо не сказали тоді американці
Тіки позвонили в своє посольство
І залишили місто, поганці
Продемонстріровав своє нєдовольство
Повернувся мер в ісполком- а там холодно
Він на ТЕЦ- а там сидить Палагута
територія вся розбита і разрита
А перед мером- РОЗБИТЕ КОРИТО
(с)2012

Скунс і Тітанік

Однажди хитрий "сильний" скунс
шо був нібито "третєй силой"
відповідальності ніс груз.
Аж раптом сцяти закортіло!
Скунс озирається кругом
але ж- Хрещатик, Київ, люди..
він до Дніпра давай бігом
і раптом скунс наш бачить чудо!
Біло-блакитний пароплав
красавець з міцними бортами
мигалки, гвалт, сволоти тьма
по трапах грузиться рядами.
Скунс чує- близиться Потоп!
хоч сци із відчаю у чайник..
Купив квиток! Взлетів на борт!
аж бачить: на квитку -"Тітанік"

Баклажани в МЕТРО

Давним давно
в дальокой галактікє
бушевалі
АПЄЛЬСІНО-БАКЛАЖАННИЄ ВОЙНИ

(режисьор Джордж Бушас, ко-продюсер В.В.Звйоздний Путь-сбєрг)

кабінет Бургомістра планети Татуїн. Діючі особи - Бургомістр Андроїч і Верховний Електротранспортник Планети, джидай Обі-Шац-Канобі.

Обі: - Андроїч, карочє, дєло в слєдуєщєм... Був я оце у Харкові...
Андроїч: - на Барабашова?
О: - ну, ясєн пєнь, і на Барабашова заїхав, офігітєльную курточку прикупив - ось!
А:- дольче габана? 
О: - та ні, ну Ви шо... я ж реальний пацан, джидай, йопт, а не шатрапа глямурна! Армані, йопт
А: - так Армані ніби то кустюми шиє...
О: - та нє... то він для лохів костюми шиє, а для реальних пацанів - курточки!!
А: - ну хрєн з ним, від мене ти-то шо хочеш? Знов нових пепелаців на електичній тязі? Ми ж вже два тобі майже по мільону кожний вже намутили, звіздєц, я тепер не знаю, як перед сенатом отчітуваться - де ж це бачено - пєпєлац по мільону???
О: - та нє, в мене ще ідея є!!
А: - блйа, задрав ти своїма ідеями... До цугундєра доведеш... Шо, знов рельси дємонтіровать?
О: - та нє... на цей раз всьо наоборот - примонтіровать!!
А: - рельси? ти шо, ми ж їх вже здали на металлолом і переплавили!!
О: - ой, Андроїч, ну кому ті рельси нужні?? Примонтіруєм новий прибор!!
А: - на пєпєлаци? Куди там монтіровать, ми вже їх красім-красім, а вони всьо розвалюються прям на ходу
О: - та нє!!! робим МЄТРО!!!
А: (з інтересом) - супєрмаркєт? це хорошо, супєрмаркєти добре в фонд "Місто" башляють!! 
О: - та нє, який супєрмаркєт... справжнє МЄТРО!!!
А: - мюзікл??? о, Киркорова пригласім!!! Моя жінка його полюбляє
О: - Андроїч, я в ахуї... який мюзікл?? Я Баха від Круга не відрізняю - а Ви мюзікл... На базі електро-пепелаців робим МЄТРО!!!
А: - Серьожу, ти шо пив вчора? Кінчай на абсент налягати, моск деградірує... Нашим пєпєлацам, ясєн пєнь, один путь - під землю, тобто закопати, бо вони такі ржаві, що їх і на переплавку не приймуть, але ж не в такий екзотичний спосіб... І чим ми будем тоннелі рити? 
О: - Андроїч, на нах тоннелі! Будуть їздити, як їздили - по тим самим рєльсам...
А: - коли ти згадуєш слово "рельси", я лякаюсь...
О: - та ні.. нічо пиляти не будем... будем монтіровать!!! Корочє.. слухайте. На кожній зупинці ставим а*уєнную букву М - це перше. Друге...
А: - бляць, ти вже, як Президент базаріш... ще "любі друзі" скажи...
О: - та не перебивайте... Друге- ставим по два ... нє, по чотири ескалатори!!!
А: - а на*уя по чотори?? два вистачить - один на вхід, один - на вихід!
О: - нє, ту якби ми під земплю спускали і піднімали людей... тоді два б вистачило
А: - стесняюсь замєтіть, Сєрьожо, але Татуїн- планета машинобудівників, а не шахтьорів...
О: - отож! поетому нам надо сначала людей піднять, а потом опустіть!
А: - куди ж їх дальше опускать?? і так вже опущені....
О: - ну як ВИ не розумієте... підходить, значить, середньостатистичний татуїнець до зупинки.. а там - *уяк! турнікет і електронні карточки!! О! кстаті... турнікети - це третє... проходить, значить, турнікєт, а там - ескалатор!! піднімається над землею він, значить, на ескалаторі... метрів на пять... а там - плакат- "Партія Баклажанів підняла ваше життя вже сьогодні!". А поскольку електропєпєлаци залишаються всьо-таки внизу, то йому ж надо вниз опустіцца?
А: - ну ясєн пєнь... не стрибать же йому з 5-метрової висоту після трудового дня... Вони он і так єлє-єлє на 5 см на площаді підстрибують... І то по команді...
О: - от! от для етого і нужно єщє по парі ескалаторів!!!
А: - ну ти і гоніш... А ніззя огранічітся, напрімєр, тіки буквой М і турнікєтами?
О: - Андроїч.. ну ВИ мене без ножа ріжете... така гарна ідея була....
А: - Серьожо, я розумію, ти чювॠу нас молодий і креативний... Але давай для початку огранічимся тіки турнікетами... хай будуть електронні, хрєн з тобою...
О: (унило) : - а ескалатори??....
А: - нє, ескалаторів поки що не буде. Огранічімся турнікєтами. ВСЬО!! я сказав.

по екрану на тлі зоряного неба біжать вдаль букви:

           Наступного року 
        ТТУ почне втілювати 
    систему електронної оплати 
проїзду в міському електротранспорті
(с)2007

I have a dream

і трубу прорвало

і шляхи замело

і тут хто-то ще спи*дів Сонату

на душі тяжело

і хоть шось б отлягло

і другого мнє щастя не надо

Водо той шо канал

я уже прой*бал

і тепер от прой*бую мусор

регіоно-анал

презідєнт зай*бал

постоянно сбіваєтся с курса

цепь златая на мнє

нє в какой-то джінсє

вєсь такой в ні*уйовом Армані

маю з бльосткой костюм

і хоч я тугодум

маю досить бабла я в кармані

к барікадам народ

мнє совєтуют вот

прізивать іх і бунт за*уячіть

но какой ідіот

тут за мною пойдьот

всєм же ясно, шо й тут напортачу

єсть у мене мєчта

стать другим не чєта

стати графом чи хоч би бароном

но тут вот *уєта

даже мєлочь- і та

клічєт мене упорно - гандоном... 

(с)2012

БАКЛАЖАНИ В ЗАСУХУ або БІЛО-СИНЄ СОНЦЕ ПУСТЕЛІ

Планета Татуїн, мусульманський квартал.

На дастархані, під натянутим для захисту від пекельного сонця дирявим прапором з надписом "Янук Акбар, в натурє!", лежить якесь фуйло в чалмі і в халаті і грає на зурні сумну і безкінечну, як аравійська пустеля, мелодію...
Двері з носака відчиняються, і входить красноармєєц Рухов з чайніком. На чайніку видніється емлема "Хюндай"....
-Слиш, хазяїн! Вади нєма??
Фуйло шось мичить і отріцатєльно маше головой...
Красноармєєц Рухов вдоволенно посміхається:
-Заібісссь.... А ну-ка, піду далі провірю....
Повертається, шоб піти, але тут з дастархана чути протяжний стон:
-Ууууууважяємий нааасялтніка!! А када вада-та будєт, нє? Очєнь піЦЦь хоЦЦа....
Красноармєєц Рухов, повертаючись і поправляючи гімнастьорку:
- ПІЦЦЬ, гавариш? Ххххеее!!
На магістральному арику аварія! Занімаємся ісправлєнієм!!! Пєтрухххааа!!! Заводі Кантату, поїхали....
Обдав декхан облаком сизого диму, Кантата-Маздай скривається за сусуднім дувалом....

(далі буде)

Бесцельный год бесцельного катка

Бесцельный год бесцельного катка
вокруг - руины и пеньки погибших парков
поставили к штурвалу дурака
и лоб разбил, и лес срубил
с инвестором горшки побил
и хер бы с ним... 
да вот деревья- жалко!

Однажди Бик зібрав пресуху

Однажди Бик зібрав пресуху
Всі звєрі в залі собралісь
І почали уважно слухать
Як все у лісі заєбісь
Як вевепе невпинним клином
росте в якусь далеку вись
і у Європу яким чином
потрапити ми зібрались

І раптом дивний Лисий Заєць
аж арафатку тєрєбя
спитав: -Скажітє, маюсь
Чому в країні жопа малость
І жрать нічого не осталось
Труба сама собой просралась
в народу все погано сталось
Прі етом всьом а у тєбя
й на вєртольот нацярювалось
і в сина хатка збудувалась
в офшорах шось наскирдувалось
Шось тут не клеїться фігня!

Бичара посопів для віду
Мов, опановую свій гнєв
І промичав: Я не завідую
Не заздрю я тобі, Найєм
я тут не єм, не сплю, не телю
В три тіки ліг- а в шість вставать
ніяких тобі наслаждєній
одні заботи, вашу мать
Не ма, шоб тєлік подивиться
або побігать по пєнькам
Ніяк душа не усладиться..
А дальше шось придумай сам

У залі дружно всі заржали
Хоча слова були не мед
А десь у лісовім завалі
Зайці мастили кулемет...

Ніцца, квіти і айпад

Ніцца, квіти і айпад
шо міністр- то невпопад
тонни куцої брехні
смутниє насталі дні
діти б'ють міністра в морду
навчання, науки й спорту
квіти - зброя, і футболка
владі в сраці, шо іголка
і повторюєм ще раз:
Дякуєм тобі, Донбас...

Однажды Рома Ландык

Однажды Рома Ландык
графином у *бальнык
случайно получил
он кинулся у драку
всех посылал он в сраку
и ножками сучил
Кричал, что папа-Ландык
всем повысмыкнет гланды
что он вообще крутой
что дядя Янукович
запхнет им в жопу овоч
тому шо Рома- свой
что эту вот модельку
он щас расплющит в стельку
тому шо молодец
что прынц он есть наследный
в Луганске не последний
и ей вообще пи*дец
но беспристрастно око
все записало строго
все ромыны понты
все видео снимало
потом в эфир сливало
и как ты не крути
вся знает Украина
про подвиг Ландык-сына
Беги,Рома... беги!

Аеродромна фєєрія

Холодний вітер сквозив скрізь давно розбите вікно.. Прапорщік пойожився, підняв портрет: Простітє, вождь! і затулив їм шибу. Постояв, віддав честь, круто повернувся і змахнув сльозинку. Він давно вже був один на заброшеному аеродромі, з того часу, як повстання в столиці Імперії відкрикало V Крилатий Лєгіон в метрополію. Сослужівці потихеньку одичали, змішались з варварами і тільки під 9МАЯ іноді з'являлись на бруствері, увішані колорадскими лєнточками, і шось п'яно орали.. Прапорщік давно перестав до них виходить. Йому було тоскліво, але він НІС СЛУЖБУ! і це гріло його душу, бо знаходилось виправдання безцільному, по суті, його існуванню.
Прапор поправив тєлогрєйку з одним відірваним погоном (надо би підшить!), знов пойожився і кинув в буржуйку ще один томік "руководства полетов"..
Потім розправив пожовтівший ватман, замислився і огризком олівця почав виводить:

Я силы часть, что без числа
плодит бездарность и бездушье
плоды тупого равнодушья
тропинка к Храму заросла
Черпая знанья из Уставов
пристало ль нам, словно гусарам
былой Империи служить?
не лучше хрен ли положить
да по весеннему да лугу
за жопу взяв чью-то подругу
коня галопом запустить?

в небі гримнуло, і раптом грюкнуло прям в караулці.. Прапорщік вздогнув і повернувся. Портрет Лєніна, яким прапор намагався затулити вікно, лежав долу, розколотий і помятий.. З купи сміття, на яке водночас перетворилось полотно, на Прапорщіка дивився прищурєний глаз ВОЖДЯ...
раптом око кліпнуло, і з руїн портрету почав підніматись якийсь димок-не димок, а марево..
Прапорщік відсахнувся і потряс головою, але марево не щезло, а підіймалось все вище, і поступово формувалось в людську (?) подобу
Подоба чхнула, марево розвіялось, і перед блідим, як дюралєве чрево літака, прапорщіком представ високий білявий військовий в дивній сірій формі, по виду польовій, але чомусь з аксельбантом і міховим коміром
-Ви.. ти хто? - прошепотів прапор
-Я? Я єсть той самий конь в пальто! - з відчутним прибальтійським акцентом вимовив незнайомець і сухо заржав.
-Я єсть фєльдмаршал Манергеймстофєль, предводітєль бєлофінскіх чортіков! Нє узнал, падла? Кликав?
фельдмаршал був на диво розв'язний і зовсім не походив на того лощьоного фінського генерала, якого прапорщік вивчав в училищі.
-Я? нєєєєєт.. - проблєял прапор і осєніл себе кресним знамєнієм, хоча в нього получилось шось накшталт звєзди
-Ну як нєєєт? - передражник його бєлофін.- А хто тут Гьоте цитіровал? "Я сіли часть...", а? - генерал грозно нахилився над бідним прапорщіком. З під вальяжно розтьобнутого мундіра виглядала майка команди МакЛарен з написон "Кімі Ряйконен- чемпіон!"
-Какого Гьоте? - прапорщік продовжував тупіть
-Ти шо, гад, Гьоте не заєш?? - здивовано підняв белесі брова генерал. -Ти, холєра, книжки читав вообщє?
-Я?? - блєяв далі прапор.- Дааа.. вооот.. словарь
-Та пи*дить він! - раптом з іншого кута пролунав глибокий бас. Прапорщік підстрибнув і подивився туди. На канапі сидів якийсь сивий бородань в сведрі. В одній руці він тримав стакан-хайбол, від якого чутно тянуло м'ятою і ромом, а в іншій - сігару.
-Не матерись, Ернст! - поморщився Манергейм.- Не в армії...
-Ернст? - голос прапорщіка тремтів вже, як полосата шкарпетка на щоглі аеродромних синоптиків.- Геееелнееер? - з відчутним ужасом прошепотів він
-Ідьйото.. - прогудів бородань, а генерал знов сухо заржав.
-Ернесто,- примружився генерал.- По ходу, він і тебе не знає!
-Ну я ж не Гьоте, *улє- пробурчав той, кого кликали Ернестом, і відхлебнув з хайболу. - Хемінгуей я, йопт. Мав би з мон дженералєм сер Гелнер йти, але він сказав, шо на *ую вєртєл він перспективу мати спілкування з якимсь задрипаним відставником з покинутого аеродрому, і шо в нього купа справ і він взагалі зайнятий. А мені в пеклі скушно було, от я і зашарив під перепустку, яку фельмаршал вже виправив на ім'я Ернст. - бородань зично зареготав, затягувся сігарой і знов відхлебнув мохітос.
-Так шо с тобой робить-то будем, нєуч? - повернувся Манергейм до остаточно обмяклого прапорщіка...
... в повітрі запахло порохом, і десь за льотним полем ледь чутно, але велично пролунали акорди Марсел'єзи..
-Вґагі нації должни буть гільотініґовані!
Прапорщік втягнув голову в плечі і опасливо повернувся в кут, звідки це почулось. В темряві було видно тільки величезних розмірів треуголку, білий переднік мундіра і засунуту за полу праву руку
-Мої вітання, сір- кивнув головою бєлофін
-Бон жуґ, маґшал! - треуголка теж ківнула.- Він ґускій? Я нє любіть ґускіх- вони пґісвоїли собі, о мон'дьйо, мою перемогу під.. як там його? Боґодіно! Чґезвичайная наглость - як можна ТАК пеґекґучівати Істоґію???
-Але сір.. По-перше, вони ЗАВЖДИ перекручують історію, і не тільки з Вами.. А по-друге, справедливості раді, вони таки взяли Париж!
-Подумаєш.. - встряг в розмову Хемінгуей.- Я теж одного разу брав Париж.. Причом сам-один, п'яний і на джипі
Бєлофін, схоже, вирішив взяти на себе роль "адвоката дьявола" і був чи не на стороні прапорщіка
-О да, Ернст, це відома історія! Але, знов таки справедливості раді, німці вже залишили на той час місто, а англо-американці вирішили з політичних міркуваннь дати честь визволення столиці самим французам. А тут Ви - п'яний, сам, на джипі, та прям в Тріумфальну арку - Манергейм знов сухо засміявся. Хеменгуей неопрєдєльонно помахав рукою з сігарой в повітрі і смачно ковтнув мохітос
-Може, паньсьтво, дамо йому шанс? - дивлячись кудись в порожнечу, ні до кого не звертаючись, промовив фінський маршал
-Який шанс??? - ввізгліво вскрикунув Імператор, і в повітрі знов потягнуло порохом, а в прапорщіка зза коміру тєлогрейки на затилок пішло вонюче тепло страху
-Який, канал'я, шанс? - повторив корсиканець. - Він оскоґбіл цвєт фґанцузкой націі- Лафонтена, Ґуссо, Монтескьйо!! Він не відґізняє РембО від РЕмбо, етава кіношного амеґиканця!!
-Я попросіл би, сір- глухо в хайбол пробурчав Хем. Але він, схоже, зовсім не образився, бо був зайнятий виужіванієм останнього листика м'яти зі дна стакана
-Так всьо же, ясновельможні, - наполягав маршал..
-Рускіє своіх не бросают!!! - раптом вискочило шось мавпоподібне.- Ето двайниє стандарти!!!
Присутні здивовано повернули голови в сторону новоприбульця.
-Ти хто? - підняв брови Манергейм
-Я дєпутат Російськой Гасударствєнной Думи Марков!!!
-Пішов на *уй, Марков - спокійно кинув маршал
Марков счез
Прапорщік зовсім згнітився...

(далі буде)

PocketBook

Не жалію, не прошу, не плачу
лайкають невпевненно друз'я
ожіданья тугою охвачєн
в PocketBook чомусь вдивляюсь я

Шо такого? Електронна книжка
чорно-біла, дивний чо'сь фасон
вроді вийшов з возрасту мальчишки
сподіватись на халяву- не резон

Але ж ось буває в світі гаджет
шоб лежав упевнено в руці
шоб дивився і якомусь ражі
в ньом читав Єсєніна стіхі

Шоб скачавши чергового файла
Ти її не клав би голіриць
Шоб у Світ суцільного мобайла
Іноді з'являвсь Маленький Принц

http://apps.facebook.com/event.php?eid=149758511759374