František VRL: січня 2012

Однажди Бик зібрав пресуху
Всі звєрі в залі собралісь
І почали уважно слухать
Як все у лісі заєбісь
Як вевепе невпинним клином
росте в якусь далеку вись
і у Європу яким чином
потрапити ми зібрались

І раптом дивний Лисий Заєць
аж арафатку тєрєбя
спитав: -Скажітє, маюсь
Чому в країні жопа малость
І жрать нічого не осталось
Труба сама собой просралась
в народу все погано сталось
Прі етом всьом а у тєбя
й на вєртольот нацярювалось
і в сина хатка збудувалась
в офшорах шось наскирдувалось
Шось тут не клеїться фігня!

Бичара посопів для віду
Мов, опановую свій гнєв
І промичав: Я не завідую
Не заздрю я тобі, Найєм
я тут не єм, не сплю, не телю
В три тіки ліг- а в шість вставать
ніяких тобі наслаждєній
одні заботи, вашу мать
Не ма, шоб тєлік подивиться
або побігать по пєнькам
Ніяк душа не усладиться..
А дальше шось придумай сам

У залі дружно всі заржали
Хоча слова були не мед
А десь у лісовім завалі
Зайці мастили кулемет...

Холодний вітер сквозив скрізь давно розбите вікно.. Прапорщік пойожився, підняв портрет: Простітє, вождь! і затулив їм шибу. Постояв, віддав честь, круто повернувся і змахнув сльозинку. Він давно вже був один на заброшеному аеродромі, з того часу, як повстання в столиці Імперії відкрикало V Крилатий Лєгіон в метрополію. Сослужівці потихеньку одичали, змішались з варварами і тільки під 9МАЯ іноді з'являлись на бруствері, увішані колорадскими лєнточками, і шось п'яно орали.. Прапорщік давно перестав до них виходить. Йому було тоскліво, але він НІС СЛУЖБУ! і це гріло його душу, бо знаходилось виправдання безцільному, по суті, його існуванню.
Прапор поправив тєлогрєйку з одним відірваним погоном (надо би підшить!), знов пойожився і кинув в буржуйку ще один томік "руководства полетов"..
Потім розправив пожовтівший ватман, замислився і огризком олівця почав виводить:

Я силы часть, что без числа
плодит бездарность и бездушье
плоды тупого равнодушья
тропинка к Храму заросла
Черпая знанья из Уставов
пристало ль нам, словно гусарам
былой Империи служить?
не лучше хрен ли положить
да по весеннему да лугу
за жопу взяв чью-то подругу
коня галопом запустить?

в небі гримнуло, і раптом грюкнуло прям в караулці.. Прапорщік вздогнув і повернувся. Портрет Лєніна, яким прапор намагався затулити вікно, лежав долу, розколотий і помятий.. З купи сміття, на яке водночас перетворилось полотно, на Прапорщіка дивився прищурєний глаз ВОЖДЯ...
раптом око кліпнуло, і з руїн портрету почав підніматись якийсь димок-не димок, а марево..
Прапорщік відсахнувся і потряс головою, але марево не щезло, а підіймалось все вище, і поступово формувалось в людську (?) подобу
Подоба чхнула, марево розвіялось, і перед блідим, як дюралєве чрево літака, прапорщіком представ високий білявий військовий в дивній сірій формі, по виду польовій, але чомусь з аксельбантом і міховим коміром
-Ви.. ти хто? - прошепотів прапор
-Я? Я єсть той самий конь в пальто! - з відчутним прибальтійським акцентом вимовив незнайомець і сухо заржав.
-Я єсть фєльдмаршал Манергеймстофєль, предводітєль бєлофінскіх чортіков! Нє узнал, падла? Кликав?
фельдмаршал був на диво розв'язний і зовсім не походив на того лощьоного фінського генерала, якого прапорщік вивчав в училищі.
-Я? нєєєєєт.. - проблєял прапор і осєніл себе кресним знамєнієм, хоча в нього получилось шось накшталт звєзди
-Ну як нєєєт? - передражник його бєлофін.- А хто тут Гьоте цитіровал? "Я сіли часть...", а? - генерал грозно нахилився над бідним прапорщіком. З під вальяжно розтьобнутого мундіра виглядала майка команди МакЛарен з написон "Кімі Ряйконен- чемпіон!"
-Какого Гьоте? - прапорщік продовжував тупіть
-Ти шо, гад, Гьоте не заєш?? - здивовано підняв белесі брова генерал. -Ти, холєра, книжки читав вообщє?
-Я?? - блєяв далі прапор.- Дааа.. вооот.. словарь
-Та пи*дить він! - раптом з іншого кута пролунав глибокий бас. Прапорщік підстрибнув і подивився туди. На канапі сидів якийсь сивий бородань в сведрі. В одній руці він тримав стакан-хайбол, від якого чутно тянуло м'ятою і ромом, а в іншій - сігару.
-Не матерись, Ернст! - поморщився Манергейм.- Не в армії...
-Ернст? - голос прапорщіка тремтів вже, як полосата шкарпетка на щоглі аеродромних синоптиків.- Геееелнееер? - з відчутним ужасом прошепотів він
-Ідьйото.. - прогудів бородань, а генерал знов сухо заржав.
-Ернесто,- примружився генерал.- По ходу, він і тебе не знає!
-Ну я ж не Гьоте, *улє- пробурчав той, кого кликали Ернестом, і відхлебнув з хайболу. - Хемінгуей я, йопт. Мав би з мон дженералєм сер Гелнер йти, але він сказав, шо на *ую вєртєл він перспективу мати спілкування з якимсь задрипаним відставником з покинутого аеродрому, і шо в нього купа справ і він взагалі зайнятий. А мені в пеклі скушно було, от я і зашарив під перепустку, яку фельмаршал вже виправив на ім'я Ернст. - бородань зично зареготав, затягувся сігарой і знов відхлебнув мохітос.
-Так шо с тобой робить-то будем, нєуч? - повернувся Манергейм до остаточно обмяклого прапорщіка...
... в повітрі запахло порохом, і десь за льотним полем ледь чутно, але велично пролунали акорди Марсел'єзи..
-Вґагі нації должни буть гільотініґовані!
Прапорщік втягнув голову в плечі і опасливо повернувся в кут, звідки це почулось. В темряві було видно тільки величезних розмірів треуголку, білий переднік мундіра і засунуту за полу праву руку
-Мої вітання, сір- кивнув головою бєлофін
-Бон жуґ, маґшал! - треуголка теж ківнула.- Він ґускій? Я нє любіть ґускіх- вони пґісвоїли собі, о мон'дьйо, мою перемогу під.. як там його? Боґодіно! Чґезвичайная наглость - як можна ТАК пеґекґучівати Істоґію???
-Але сір.. По-перше, вони ЗАВЖДИ перекручують історію, і не тільки з Вами.. А по-друге, справедливості раді, вони таки взяли Париж!
-Подумаєш.. - встряг в розмову Хемінгуей.- Я теж одного разу брав Париж.. Причом сам-один, п'яний і на джипі
Бєлофін, схоже, вирішив взяти на себе роль "адвоката дьявола" і був чи не на стороні прапорщіка
-О да, Ернст, це відома історія! Але, знов таки справедливості раді, німці вже залишили на той час місто, а англо-американці вирішили з політичних міркуваннь дати честь визволення столиці самим французам. А тут Ви - п'яний, сам, на джипі, та прям в Тріумфальну арку - Манергейм знов сухо засміявся. Хеменгуей неопрєдєльонно помахав рукою з сігарой в повітрі і смачно ковтнув мохітос
-Може, паньсьтво, дамо йому шанс? - дивлячись кудись в порожнечу, ні до кого не звертаючись, промовив фінський маршал
-Який шанс??? - ввізгліво вскрикунув Імператор, і в повітрі знов потягнуло порохом, а в прапорщіка зза коміру тєлогрейки на затилок пішло вонюче тепло страху
-Який, канал'я, шанс? - повторив корсиканець. - Він оскоґбіл цвєт фґанцузкой націі- Лафонтена, Ґуссо, Монтескьйо!! Він не відґізняє РембО від РЕмбо, етава кіношного амеґиканця!!
-Я попросіл би, сір- глухо в хайбол пробурчав Хем. Але він, схоже, зовсім не образився, бо був зайнятий виужіванієм останнього листика м'яти зі дна стакана
-Так всьо же, ясновельможні, - наполягав маршал..
-Рускіє своіх не бросают!!! - раптом вискочило шось мавпоподібне.- Ето двайниє стандарти!!!
Присутні здивовано повернули голови в сторону новоприбульця.
-Ти хто? - підняв брови Манергейм
-Я дєпутат Російськой Гасударствєнной Думи Марков!!!
-Пішов на *уй, Марков - спокійно кинув маршал
Марков счез
Прапорщік зовсім згнітився...

(далі буде)

Бесцельный год бесцельного катка

Однажди Бик зібрав пресуху

Ніцца, квіти і айпад

Однажды Рома Ландык

Аеродромна фєєрія

PocketBook

Дим партбілєта (Два кольори, Донбас-2011)